Павловські Петро та Гнат

Петро Павловський із дружиною та шістьма дітьми проживав на хуторі неподалік с. Малі Дорогостаї на Рівненщині. Під час Голокосту на Волині чоловік урятував життя знайомому єврею Шмуелеві Грінштейну та його синові Михайлу із сусіднього містечка Олика.

Батько й син прожили в родині Павловських майже два роки, переховуючись у клуні під сіном. У порятунку євреїв активну участь брали й Петрові діти: приносили їжу та все необхідне, стояли на сторожі, коли Грінштейни виходили надвір.

Шмуель та Михайло були не єдиними, кого врятували Павловські. Улітку 1942 р. на обійсті Петра з’явилося ще восьмеро євреїв із с. Острожець: Ісраель Подешва з дружиною Сарою та дітьми Аароном, Менахемом і Фейгою, Сарина сестра Хая-Лея Кесельман із сином Аароном та дівчинка Роня Шварцберг.

Заховати всіх Петро не міг, тому звернувся по допомогу до свого брата Гната Павловського, який проживав на сусідньому хуторі. Гнат із дружиною та дітьми одразу долучилися до порятунку євреїв.

Родини Петра та Гната, які належали до євангельсько-баптистської громади, ані на мить не сумнівались у правильності свого рішення, навіть перед загрозою смерті.

Усі євреї, окрім Ісраеля Подешви, який помер від хвороби, дочекалися в Павловських на вигнання нацистів. Згодом перебралися до Польщі, а звідти роз’їхалися по світу. Михайло Грінштейн оселився в Ізраїлі і звідти регулярно листувався зі своїми рятівниками.

31 січня 1978 р. Яд Вашем визнав Петра та Гната Павловських Праведниками народів світу.

Дипломи й медалі Праведників онуки та правнуки рятівників отримали аж у 2022 р. Володимир Павловський, онук Петра, під час вручення нагороди поділився роздумами про свого діда:

«Кажуть, що це подвиг. Можливо, так, але мені здається, що це було насамперед людське ставлення мого діда і його брата до людей, яких треба було врятувати…»